https://zolotahryvnia.com.ua/wp-content/uploads/2025/10/IMG_2030.mp4 Українська мова – це голос нашої землі, жива пам’ять народу, що пройшов крізь століття випробувань. Та скільки разів вороги намагалися змусити нас замовкнути! Понад сто разів у різні епохи українське слово забороняли, переслідували, знищували. Ще в XVII столітті московські царі наказували «нє пєчатать ніка кіз книг малороссійскім нарєчієм». 1720 року Петро І заборонив друкувати книги українською, а 1769-го Синод наказав вилучити українські букварі та молитвослови. У XIX столітті заборони сипалися одна за одною. Валуєвський циркуляр 1863 року цинічно проголошував: «ніякої окремої малоросійської мови не було, нема і бути не може». Через 13 років Емський указ 1876 року остаточно заборонив друк українських книжок, вистави, навіть пісні. У XX столітті мову нищили вже не лише заборонами, а й розстрілами. Українських письменників, мовознавців, учителів цілу «Розстріляну відродженням» інтелігенцію знищували, бо вони говорили...